Я поїхала на Одещину на день народження ло хрещеної. Це були прекрасні дні, проведені з моїми рідненькими. Ми з сім'єю так співали пісню ундервуд "это судьба", що я зірвала голос. Усе описувати не буду, тож перескочу відразу до нашого повернення. Ось яка історія з нами трапилась:
Їхали сьогодні додому. Перевищили швидкість. Як і очікувалось, нас зупинили. Тато бере документи, виходить. Відбувається розмова між поліцейським і татом:
- Ну що, мінімалку виписую, за перевищення.
- Ех, а що є варіанти? (совість пропонувати хабара не дозволяє)
- Взагалі-то є.
- (як так? які ще варіанти? невже боротьба з корупцією так ні до чого і не привела?) ...емм...
- Ви можете вибачитись і пообіцяти, що більше не будете перевищувати швидкість.
Німа сцена. Тато втратив дар мови. Поліцейський посміхаючись віддає татові права:
- Щасливої дороги.
Тато мовчки сідає в машину. Усі в шоці. Порушувати більше не хотілося.
P.S. Поважайте поліцейських, вони хороші:)
Немає коментарів:
Дописати коментар