Доброї ночі, щоденнику! Повертаюся до тебе в свої 22. Цього разу хочу поговорити про сімейне життя. У шлюбі я лише рік. І цей рік просто чудовий. Ми з коханим познайомилися трохи більше, ніж два роки тому. Я тоді писала дипломну роботу і готувалася закінчувати бакалаврат. Так, як була відмінницею - все мало бути ідеально. А ще тоді у мене було розбите серце після першого кохання. Тож робота і навчання були моїми головними ліками. Але насправді моє серце склеїв один юнак. Він підійшов до мене саме тоді, коли я сиділа з викладачкою і одногрупниками в Макдональдсі і обговорювала свою майбутню дипломну роботу. В той момент я подумала, який же цей юнак нетактовний. Дівчата дивилися на мене з усмішками, а я сердилася, що хтось перервав нашу важливу зустріч. З того часу, а це 20 січня 2018, розпочалася наша казка. Юнак задаровував мене квітами, запрошував на побачення. І хоча перші наші зустрічі з ним були не надто вдалі, щоразу я думала, що ця - точно остання, юнак не здавався: писав, дзвонив і запрошував на зустрічі. І ось через місяць моє серце розстало. Чи то просто стало знову склеюватися докупи. Я раділа нашим побаченням і врешті погодилася стати його дівчиною. Це було 20 лютого. З цієї дати і почалася наша ОФІЦІЙНА казка. Із першого знайомства він казав мені, що я стану його дружиною. Він був у цьому настільки впевнений, що переконав і мене. Я йому повірила. І справді, через рік він зробив мені пропозицію. Це було 25 грудня 2019-го. А вже першого березня ми розписалися. Через пів року, 12 жовтня, зіграли велике і найкраще у світі весілля. Звісно, як і кожна сімейна пара, ми звикали до характерів один одного. Ми трохи змінювалися під впливом один одного. Але ніколи не переставали кохати одне одного. І навіть, коли сварилися, а робили ми це рідко, але голосно, то завжди мирилися. Ми просто не можемо уявити життя окремо. Ми досі любимо робити милі сюрпризи, щодня зізнаватися в коханні і закохуватися з кожним поглядом все більше в нашу сім‘ю. І от зараз, 26-го травня, я лежу на ліжку і не можу заснути, а поруч спить, поклавши мені на живіт свою теплу долоню, найкращий у світі чоловік. Він навіть не знає, що від любові до нього у мене на очах виступають сльози щастя і що в ці секунди я дякую йому за те, що він є, але впевнена, коли він дивиться на мене сонну, відчуває те, що і я зараз. Радість моїх очей, дякую, що ти зі мною. Тут. Зараз. І назавжди. Безмежно кохаю, твоя Лана

Зустріч через кілька років

Привіт щоденнику, я не з'являлася кілька років. За цей час у мене в житті дещо змінилося. На жаль, у нас в країні досі йде війна. Але сьогодні я хочу поговорити про хороше. Уявляєш, я виходжу заміж! Весілля менш ніж За півтора місяці. А ще у мене додалося робіт. Нині маю їх аж три. З початку літа працюю На 5-му каналі. Суспільне я не полишила. Там уже четвертий рік. А ще працюю в міністерському проекті. Ми з командою знімаємо проект про вишиванки. Лишилися останні пів року магістратури. До речі, читала дітям лекції з медіаграмотності. Була у кількох закордонних відрядженнях. Стала однією з тих неьагатьох щасливців, хто зі Стамбула розповідав країні про томос. Ще нещодавно сама була стажеркою, а тепер навчаю стажерів. Моє життя наповнене, щаслива, що знайшла професію мрії. На цьому поки все. Скоро спишемося)

Струс мозку, єєє)

Закінчується другий тиждень, як я лежу в ліжку і плюю в стелю. А чому? Бо послизнулася на сходах, з"їхала майже до низу, сіла на сходинку, втратила свідомість і...докотилася до низу.
В результаті струс мозку і розсічення голови.
Голову поголили, зашили - все, як треба:)
оххх, 9:30 3-тього грудня, не забуду я тебе. Ну і лЮбу швидку, яка не приїхала, а ще того хлопчика-аспіранта в швидкій, який не знав, що зі мною робити, тож нам довелося їхати в Київський інститут нейрохірургії.
Але справді велике спасиюі хірургу, який так гарно (хоч і через три години після падіння) мене зашив.

Повернулася зі ще однієї подорожі південною Україною. Ще раз переконалася, що Україна - це дана Богом земля. Заїхали на майже безлюдний пляж, уперше побачила таку кількість крабів, риби, рачків; назбирала рапанів, загалом, відпочила душею. Аж стомилася відпочивати:) Знаходилася недалеко від Румунії:) Що ж, літечко, ти мене порадувало

В дорогу

Завтра забираємо брата з села і їдемо в Одесу. Уже відчуваю цей дух подорожі, згадую запах Одеського повітря, під ногами вузенька бруківка, музиканти на Деребасівській, ммм, Одесо, лечу до тебе. Так, недарма це моя мала батьківщина)

Людина з великої літери

У мене сьогодні день для Би-2. Він навіяв якусь меланхолію. Я побачила біди людей.
Ходила на прогулянку. Відчула себе феміністкою: сама відчиняла собі двері, сама платила за каву, ну і коли повіяв вітер і стало холодно, кофту мені не запропонували одягнути) але то таке. Все одно добре, що за три дні з дому вийшла. Історія про інше.
Мамуня відправила в магазин, на вулиці ішов дощ, але як треба, то треба.
Зайшла в магазин. Стала у чергу. Дивлюсь, біля мене стоять хлопчики років 11, у благеньких футболочках, місцями потертих, у тапочках, з брудними ручками і ніжками. Забігли, звісно, не для того, щоб щось купити, а щоб сховатися від дощу. Поруч також стояв чоловік, ми з ним дивилися на дітлахів. Він доїдав морозиво, аж раптом каже: "хлопці, я тут морозиво куштую, але вже так об"ївся, може, ви мені допоможете?" і купив їм по упаковці морозива. Мене переповнювали емоції співчуття і радості, що ще є такі добрі люди. Уперше за, певно, пів року мені захотілося плакати. Купила усе що потрібно і...по шоколадці хлопчакам.
Дуже вдячна тому чоловіку. Такі, як він, роблять цей світ кращим. Дякую йому увесь вечір. Дякую, що він пробуджує людяність і співчуття. Побачила людину з великої літери.

Вірш незнайомцю

Не знаю, хто ти, як живеш, Чим дихаєш і про що мрієш. Та вірю щиро, ти пройдеш Гідно свій шлях і світ зігрієш. Пізнаєш друзів, вчителів І, звісно, віднайдеш кохання. Не зрониш грубих, зайвих слів, Ти будеш мудрим, без вагання. Любитимеш увесь цей світ І в горі, в радості, і в щасті. Не втрать той милосердя цвіт, Які б не трапились ненасті. Дружину мудро обирай, Не кидайся на всіх і в побут. В коханій ти побачиш Рай, Із нею створиш свій добробут. Ну от, напевно, це і все Вже годі цього графоманства, Хай усміх осяйне лице . Знай, світ бажає тобі щастя.