Місяць уповні заколише небо,
А пісню заспівають цвіркуни.
Я йду у сон, туди мені і треба.
Стомилася...Ой, пісне, задзвени!
Ввійди у мене: і в думки, і в душу!
Ти ж колискова цілого життя.
Повіки вже важніють. Спати мушу.
Лиш цвіркуни продовжують буття.
А ще тихенький стукіт з-під коліс.
Від потягів, що їздять там, за домом.
Один із них вже в місто сни привіз,
А інший десь ще гається за рогом.

Немає коментарів:
Дописати коментар