На щастя, вчорашній день продовжився краще ніж почався. По дорозі в інститут я потрапила в затор. Мда, ну і деньок. Але потім посміхнутись мене змусили хлопці, ,які йшли з такою ж швидкістю, як пленталась маршрутка, і показували мені привіт. Жестами вони намагалиля показати, що я гарна. Це справді було смішно, тож посмішка мимоволі з'явилась на моєму обличчі. Потім я рпересіла в іншу маршрутку. Там стояв віськовий, років 30. Такого доброго лиця я не зустрічала вже давно. Легка щетина, яскраві блакитні очі, стомлена посмішка. Ось яким запам'ятався мені він. Одягнений був у форму, на плечі нашивка "правий сектор",на шиї захисні окуляри. Телефон оснащений ліхтариком - помітно, що з фронту. Він вийшов на кілька зупинок раніше. При виході він повернувся до мене і сказав: "хорошего дня", я йому теж побажала і...і розплакалась. Їхала і всю дорогу думала, що під його побажанням криється глибший сенс. Хороші дні у нас можуть бути якраз завдяки тим хлопцям, що зараз на фронті. Яка ж я вдячна була тому незнайомцю.
Потім я вийшла, на пару-таки трохи запізнилась, але нічого страшного. Після першої пари нас відпустили. Ото в нас навчання:) я вирішила перкусити, заїхала в макдональдс на Солом'янці. Там обмінялася посмішками з малюком. Потім поїхала в Вишневе. Раптом мені дзвонить Руся і каже повертатись на Солом'янку , через кілька хвилин умовлянь, я вийшла з маршрутки і поїхала в інший бік. Закінчила свій день приємною прогулянкою.
Дякую усім, хто зробив мій день щасливим.
Немає коментарів:
Дописати коментар