У батьків часто виникає проблема, що малюк перестає їх слухати. Капризи дитини - це своєрідний протест, а отже це сигнал того, що ви робите щось неправильно. Як каже англійське прислів'я: "Не виховуйте дітей, все одно вони будуть схожі на вас. Виховуйте себе".
У нас з братом досить велика різниця у віці, тому частенько виховувати доводиться його саме мені, адже батьки заклопотані роботою. Перехожі часто посміхаються до мене і кажуть: "який же у вас слухняний син". Я вже до цього звикла. Зупинюсь на одній історії, що сталась відносно недавно. Ми з братом стоїмо на зупинці, чекаючи маршрутку. Поруч з нами стоїть мама з сином. Хлопець десь на рік-два молодший від мого брата. Назвемо його Саша. Так от, Саша абсолютно відмовляється слухатись. Він не стоїть на місці, крутиться, намагається вибігти на проїжджу частину. На крики і стусани мами хлопець абсолютно не реагує. Ми з братом лиш здивовано переглядаємось. Тут мама говорить до сина таку фразу: "Сашо, перестань, подивись, як он хлопчик гарно поруч з мамою стоїть"
Тепер давайте розберемо цю ситуацію і проаналізуємо помилки цієї мами.
Почнемо з фрази, що вона сказала сину. Це найтиповіша помилка багатьох батьків. Фраза "А подивись на нього..." повинна стати табу для хороших батьків. Дитина - це особистість. Порівнювати її з кимось іншим не можна. Крапка. Вона має свої індивідуальні якості, є те, що вона уміє робити набагато краще своїх ровесників, а ви ганите її тим, що вона не робить те, чого б хотілось вам. Не нищіть самооцінку свого чада. Це теж саме, що сказати Енштейну, що він нездара, бо у нього була трійка з музики. Якщо ваша дитина робить щось не так, просто допоможіть їй зробити це правильно.
Далі, крики і стусани - це зброя, що повернеться бумерангом. Коли у дитини настане перехідний вік, ви відчуєте це на собі. Не забувайте просту істину: "насилля породжує насилля". Не варто бити дитину, чи ставити в куток, якщо можна все вирішити словами. Повернемося до Саші. Цьому хлопчині років 5. Як ви вважаєте, він розуміє, що таке машина і яку небезпеку несе те, що він біжить на проїжджу частину? Звичайно, ні. Тепер наступне питання: не знаючи,що він робить не так, він зрозуміє, чому мама його б'є? Чи виправиться він? Напевне, що ні. А проблема вирішується дуже просто. Мамі потрібно було просто пояснити, що це небезпечно, що бі-бі може зробити ай-ай. Дитина б припинила капризувати. А щоб син надалі був обережним на дорозі, мамі потрібно було показати йому повчаючий мультик, про небезпеку на дорозі, їх в інтернеті багато, ті ж "Смішарики. Азбука безпеки".
Повернімося до капризування. Часто буває, що ви просите дитину щось зробити, наприклад, принести вам якусь річ, а вона відмовляється. Шукайте причину в собі, адже дитина це ваше віддзеркалення. коли ваш малюк просить вас погратися з ним, як часто ви відмовляєтесь, мовляв, "не можу, роботи забагато"? Кожна така фраза, промовлена вашими вумтами, глибоко закарбовується у підсвідомості малюка, тож, коли ви просите його щось зробити, він просто повторює ваші вчинки. Тож виправляйтесь і побачите, як ваша дитина змінюватиметься разом з вами. Якщо ж ви ніколи, або майже ніколи, не відмовляли у допомозі вашому малюку (а таких небагато), однак все ж зустрілися з такою проблемою, тоді потрібно просто провести виховну бесіду, бо, ймовірно, на вашу дитину виявило великий вплив зовнішнє середовище (друзі, мультики, комр'ютерні ігри). Отож, поясніть дитині, що взаємодопомога дуже важлива, наведіть власний приклад, як ви завжди допомагаєте їй, скажіть, як вам боляче від такої її поведінки, адже ви завжди огортаєте її любов'ю і турботою. Можливо, знадобиться кілька таких розмов, тож, якщо у вас не вийшло з першого разу, не переходьте відразу на крик. Спробуйте знову, і ваша дитина вас обов'язково зрозуміє.
Немає коментарів:
Дописати коментар