Повернулася зі ще однієї подорожі південною Україною. Ще раз переконалася, що Україна - це дана Богом земля. Заїхали на майже безлюдний пляж, уперше побачила таку кількість крабів, риби, рачків; назбирала рапанів, загалом, відпочила душею. Аж стомилася відпочивати:) Знаходилася недалеко від Румунії:) Що ж, літечко, ти мене порадувало

В дорогу

Завтра забираємо брата з села і їдемо в Одесу. Уже відчуваю цей дух подорожі, згадую запах Одеського повітря, під ногами вузенька бруківка, музиканти на Деребасівській, ммм, Одесо, лечу до тебе. Так, недарма це моя мала батьківщина)

Людина з великої літери

У мене сьогодні день для Би-2. Він навіяв якусь меланхолію. Я побачила біди людей.
Ходила на прогулянку. Відчула себе феміністкою: сама відчиняла собі двері, сама платила за каву, ну і коли повіяв вітер і стало холодно, кофту мені не запропонували одягнути) але то таке. Все одно добре, що за три дні з дому вийшла. Історія про інше.
Мамуня відправила в магазин, на вулиці ішов дощ, але як треба, то треба.
Зайшла в магазин. Стала у чергу. Дивлюсь, біля мене стоять хлопчики років 11, у благеньких футболочках, місцями потертих, у тапочках, з брудними ручками і ніжками. Забігли, звісно, не для того, щоб щось купити, а щоб сховатися від дощу. Поруч також стояв чоловік, ми з ним дивилися на дітлахів. Він доїдав морозиво, аж раптом каже: "хлопці, я тут морозиво куштую, але вже так об"ївся, може, ви мені допоможете?" і купив їм по упаковці морозива. Мене переповнювали емоції співчуття і радості, що ще є такі добрі люди. Уперше за, певно, пів року мені захотілося плакати. Купила усе що потрібно і...по шоколадці хлопчакам.
Дуже вдячна тому чоловіку. Такі, як він, роблять цей світ кращим. Дякую йому увесь вечір. Дякую, що він пробуджує людяність і співчуття. Побачила людину з великої літери.

Вірш незнайомцю

Не знаю, хто ти, як живеш, Чим дихаєш і про що мрієш. Та вірю щиро, ти пройдеш Гідно свій шлях і світ зігрієш. Пізнаєш друзів, вчителів І, звісно, віднайдеш кохання. Не зрониш грубих, зайвих слів, Ти будеш мудрим, без вагання. Любитимеш увесь цей світ І в горі, в радості, і в щасті. Не втрать той милосердя цвіт, Які б не трапились ненасті. Дружину мудро обирай, Не кидайся на всіх і в побут. В коханій ти побачиш Рай, Із нею створиш свій добробут. Ну от, напевно, це і все Вже годі цього графоманства, Хай усміх осяйне лице . Знай, світ бажає тобі щастя.

Як я вечеряти ходила

Черговий насичений день закінчувала вечерею в грузинському ресторані Сапераві. Перед історією хвилинка реклами) ресторан просто чудовий: офіціанти дуже привітні, їжа смачна-пресмачна, інтер"єр розкішний. За нами дивилися, певно, як за королевою Єлизаветою: для сумок спеціальні підставки принесли, їжу і напої насипали/наливали, страви приносили в біленьких перчатках, щоразу цікавилися, чи все сподобалося. Загалом, якщо підете - не пошкодуєте:) А тепер повернімося до історії) Сидимо вечеряємо, аж раптом бачимо, за сусіднім столиком Потап сидить. Стоп, не про Потапа історія. Отож, коли ми заходили, я не побачила сходинку і спіткнулась. Подумала "та нехай, біль у нозі скоро мине". Угу, уже третій день з перебинтованою ногою сиджу, треба до хірурга сходити, але я впертий баран, тож сподіватимусь, що саме пройде:) Висновок такий - дивіться під ноги, коли ходите)

Уперше на футболі. Від щастя аж розпирало)

Отож, як зробити мене щасливою? Повести в якесь крутяцьке місце, де я ще не була.
І так, мене запросили на футбол.
Уперше за вісімнадцять рокі я побачила СПРАВЖНІЙ, не екранний, футбол. Отримала масу енергетики від гімну, кричалок, якихось штук, типу феєрверків, які запалювали ультрас після голу. Та ще й Динамо виграло, як тут не радіти?)

Як я на ведафест їздила

Їду я з батьками з дачі, нікого не чіпаю. Раптом дзвінок. "Поїхали на Труханів острів, там сьогодні ведичний фестиваль. Йога, мантри, все таке". Я ж, людина, яка обожнює кришнаїтів і все, що з ними пов"язане, просто не могла відмовитися. Але от біда: я їду в машині по Обухівській трасі. Прошу батьків ніде не зупинятися. Як тільки ми приїхали додому, я вискочила з машини, переодягнулася у перше, що випало з шафи і поки батьки ще лиш піднімалися в квартиру, я вже встигла попрощатися з ними.
P.S. На фестивалі отримала просто масу задоволення + класнючі фото:)

Коли у тебе ненормальні друзі, яким не лінь приїхати з Києва у Вишневе - і це класно

Окрім того, що я ту гуляю, я ще вчусь, ходжу на курси з англійської. Так от, сталося це одного разу перед тим, як я мала на заняття їхати.

Восьма ранку. Люди ще сплять. Дзвінок. Виходь каву пити. Хороший початок перед англійською) + ще й книжечку подарували - казочки:)

Роксоланка-бандитка)

Решту щоденних прогулянок я пропускаю, зупинюсь на одній. Коротко про неї: Сходити подивитись на Київську фортецю, прогулятися по даху, втекти від поліції і сісти не в ту маршрутку - єєє) У цьому вся я:)

Sweet home

А потім я жахливо скучила за домом, тож купила квиточок і поїхала додому, де мене вже чекали мої друзяки) Тож, після повернення, я одразу кинулася у вир прогулянок) Дніпро, кав"ярні, рідний Київ, ммм...

Одещина

А потім я поїхала до рідних, за 70 км від Одеси, де два тижні насолоджувалася природою, прогулянками до ночі. Дуже вдячна своєму другу Митюші, який розважав мене всі ці два тижні + він любить і балує мого Платошку, тож люблю його вдвічі більше за це))

Одеса

Потім на кілька днів гайнула в Одесу. Ходила з рідними в парк Шевченка на атракціони (це вже традиція). В мені заграло дитинство, каталася на карусельках, їла смаколики, а ще стрибала на батуті. 100 років уже не стрибала:)

Затока

Через два дні я поїхала в Затоку. З 26 червня і до 1 липня я жила на пляжі з моїм Платошою, сестрою і її молодшим сином. Ми були наче Робінзони: пляж, море і ми - жодних людей, ну ладно кілька було, але ми з ними майже не зустрічалися. Це було блаженство:)

Фотосесія

Отож, першим позитивом після сесії була чудова фотосесія і дуже гарні квіти від друга:) почувалася принцесою

Повернення

Думала закинути блог, але сьогодні зайшла юди і вирішила, що знову відчуваю потребу писати. Літо моє насичене: мала вже купу-купу пригод, навіть уперше утікала від поліції. Але щоб це все довго не розписувати, зроблю фотозвіт:)