Про натяки і романтику)

Ось такі перли інколи знаходжу на різних сайтах:
Питання:
Як натякнути коханому чоловікові що хочеться трохи романтики?
Відповідь:
Скажи так: Улюблений мій чоловік, даю тобі натяк-хочу романтики 

Сходить сонце

Сходить сонце, як і мої сни,
І промінням ніжно мене будить
Та в думках витає "припини" -
Я все та ж, мене від світу нудить
І від болю, лицемірства, від людей,
Наче сонце все таке ж, але не гріє.
В цій війні ми всі лише спудей.
Сміх - не сміх, та й радістю не віє.
А що я? Живу, встаю, працюю,
Граю в crambo, себто римування
Та в душі давно вже не танцюю
В ній тепер лиш відчай і зітхання
Поселились, все ніяк не з"їдуть.
І далеко десь сховали вже ключі.
Ці незвані гості більше не поїдуть.
А хоча...А може? Уночі...
А на ранок...як розплющу очі
Сходить сонце, як і мої сни
І розквітнуть усмішки дівочі,
Скажуть мені: "Більш нема війни"

Таки зірвалась)

Незважаючи на спокій, який я так старанно оберігала. Сьогодні я розізлилась. Просто псіханула. І розізлила така дрібниця - комп"ютер, який глючив кожні 5 хвилин, коли мені треба було терміново попрацювати на ним. Аж соромно. І жодні мантри і медитації не допомогли. Почала кулаками гатити по столу.
Як так сталося? Браслетик сьогодні вирішила не одягати і от результат)
Усе, із завтрішнього дня знову одягаю його

Тиждень шкіряного браслета. Підсумок

От і пройшов тиждень + 1 день мого випробування. Тиждень без злості... Він був не стільки складним, скільки повчальним. До того ж, я припинила плакати через дрібниці, і більше немає проблем із серцем. І так, про те, чого я навчилася:

1. Терпимості
Потрібно бути терпимішими до людей і ситуацій. З кожним з нас трапляються не дуже приємні ситуації, але за кілька місяців, чи, навіть, тижнів вони стають абсолютно неважливими.
Коли терпляче  вислуховуєш пояснення людини, з якою відбувся конфлікт, а не вперто доводиш правильність своєї думки, то розумієш, що його/її думка має право на існування, і легше ідеш на компроміси і примирення.

2. У всьому знаходити позитив
Коли скрізь шукаєш плюси, світ стає яскравішим і добрішим. У суботу моя група поїхала на пари, а виявилося, що викладач захворів. Усі в злості: "Хіба не можна було про це попередити?".
Але, насправді, усе не так погано. Якщо б я не поїхала на пари, навряд я вийшла на вулицю (а погодка така сонячна-сонячна була).
Потім я зустрілася з подругою - все-одно ж зібрана, у кав"ярні зустріла знайомого.
Ну класно ж) А якщо б нас попередили - сиділа б я вдома увесь день.

3. Любові
Я навчилася любити усіх і все навколо. Навіть припинила по сто разів повторювати, що я не люблю людей. Я з радістю виконую прохання, спокійно відповідаю на 10 абсолютно однакових питань від різних людей, приймаю оточуючих з усіма їх перевагами і недоліками.
Стала менш сварливою, не кричу через чиюсь найменшу провину. Ми не ідеальні, і я теж роблю помилки, тож намагаюся не засуджувати інших.

4. Припинила вірити у забобони
Мені перейшла дорога чорна кішечка. Я з нею привіталася і жартома запитала, чи не хоче вона мені день зіпсувати:) хотіла погладити її, але вона швиденько втекла.
Думаю, ну все, певно перепустку в інститут вдома лишила - та ні, узяла. Зараз на маршрутку спізнюсь - ні, саме встигла. Ну все, на пару точно не встигну - встигла, але їх узагалі відмінили. Тож вирішила "досить вірити у цю дурню"

Ну от наче і все.
Читайте книги з психології - дуже заспокоюють. Я увесь цей тиждень читала Регіну Бретт і її "Бог ніколи не моргає".
*Слухайте мантри, або іншу заспокійливу музику - наповнює енергетикою на увесь день.
*Робіть більше компліментів - від цього самі теплом переповнюватиметесь.
*Усміхайтесь. Усміхайтесь і ще раз усміхайтесь)
P.S. Настільки звикла до браслета, що без нього не можу нікуди виходити:)

Так що ж повинен чоловік?

Часто натрапляю на фрази типу: "цветы без причины - признак настоящего мужчины", "чоловік повинен дивувати свою єдину", "якщо кохає, він повинен робити сюрпризи". Чоловік повинен. Повинен. Повинен.
А дівчина чи жінка?
Отримувати турботу? І все?
Та і чому він повинен? Усе, що він мусить робити, записане в Конституції України, 65-68 статтях.
Отож, милі дівчата, ваш обранець не повинен вам дарувати своє кохання. Це ви маєте його надихати на дії.
Приділяти увагу. Будити дзвінками. Підтримувати у важкі хвилини. Зустріти після роботи зі смачною вечерею. Сісти подивитися з ним футбол. І нехай перегляд перетвориться на серію запитань "А наші в синьому, чи в білому?", "А чому воротар у чорному?" і "За що йому жовту картку показали?". Однак ви приділите увагу своєму обранцю.
Якщо ваш хлопець/чоловік любить картинг - то подаруйте йому цю радість. Якщо у нього в дитинстві не було водяного пістолета - купіть два, і зіграйте у "стрілялки". Якщо він поїхав до батьків додому - дайте провести час з рідними, не набридайте дзвінками. Якщо він стомлений - дозвольте йому відпочити, а потім уже діліться своїми проблемами. Якщо у вас різні смаки в музиці/фільмах/спортивних іграх - просто прийміть це і спробуйте знайти щось цікаве для себе в його захопленнях.
І найголовніше - забудьте слово "повинен". Просто даруйте свою турботу і пам"ятайте: чим більше ви віддаєте - тим більше отримуєте.

День шкіряного браслета. День 6

Так-с, ну серйозно, це вже не серйозно)
Оскільки мене припинили сердити такі буденні ситуації як спізнення на маршрутку, відтоптування моїх ніжок іншими пасажирами, мільйони одних і тих самих питань по навчанню, то я, певно, припиню свої звіти. І напишу вже через три дні, коли пройде 8 днів. Ну або коли я розсерджусь:)

Мій черговий віночок)

Пробачте, у поліції вихідний

Заява, щодо побиття учасника АТО і його батька, не була розглянута, посилаючись на те, що у працівника поліції, який її приймав, вихідний.

На Одещині у суботу 19 березня учасник АТО Гаркавий Василь Васильович і його батько Василь Володимирович стали жертвами розбійного нападу. Автівку чоловіків підрізали по трасі смт. Ширяєве - с. Макарове. П'ятеро нападників, серед яких був чоловік голови Ширяївської районної ради -Полюганич В. М., почали стрільбу в повітря і, назвавшись "народною дружиною", скоїли побиття Василів Гаркавих.

Василь Васильович звернувся в поліцію, де отримав повідомлення, що його заява зареєстрована, а співробітники невдовзі виїдуть на місце скоєння злочину. Однак оперативно-слідча група так і не була направлена.

У відповідь на запитання, чому поліція проігнорувала заяву, у відділку відповіли, що у працівника, який її приймав, вихідний. Іншої інформації, щодо розгляду справи, надати не можуть.

Війна війною, а з Європою співпраця треба.

Росія досі не може змиритися із розпадом Радянського союзу. В. Путін назвав розпад СРСР найбільшою геополітичною катастрофою 20 століття.

Політика сучасної Росії: у цілях збереження своєї безпеки контролювати увесь пострадянський простір. Однак, цей контроль часом загрожує безпеці інших країн.

РФ "ображається", що у геополітичній площині її не вважають за рівноцінного партнера.

Але, насправді, нічого особистого - лише політика. ВВП РФ недостатнє, щоб змагатися зі світовими гегемонами. Для прикладу:

ВВП США - 16 трлн. дол.

ВВП Китаю - 9,4 трлн. дол.

ВВП ЄС - 18 млн. дол.

ВВП Росії - 2 млн. дол.

Різниця суттєва.

До проблем з внутрішнім валовим продуктом додається ще й неприятлива демографічна ситуція країни.

Отож, щоб вийти на світовий рівень, Росії необхідно десь узяти ресурси. І вона їх знайшла. В Арктиці. Вона намагається домогтися визнання права на арктичний шельф, на якому знаходяться 13% енергетичних ресурсів світу. Аргументами є те, що цей шельф є продовженням літосферної плити, на якій знаходиться РФ.

Також на нього претендують США, Канада, Данія і Норвегія.

Навіть якщо Росії вдасться відібрати цей "ріг достатку", вона натрапляє на величезну проблему. Технології. Країна не має сучасних технологій для видобування палива з Арктики, тому їй просто необхідна співпраця з Європейським союзом, де ці технології є.

От.

А тепер, що дась Україні прагнення РФ до збагачення?

14 березня 2016 року ЄС ухвалив 5 принципів зовнішньої політики щодо Росії.

Тож, щоб налагодити стосунки зі світом Росії потрібно:

1. (недарма цей пункт перший. Він найбільш принциповий зараз) Повернення КРИМУ Україні та повна імплементація Мінських угод.

2. Зміцнення відносин зі східними партнерами, а також іншими сусідами, особливо в Середній Азії.

3. Зміцнення стійкості Євросоюзу, зокрема у сфері енергетичної безпеки, перед кіберзагрозами і в сфері стратегічних комунікацій. 

4. Необхідність вибіркової співпраці з Росією у сферах зовнішньої політики щодо Ірану, Сирії, мирного процесу на Близькому Сході, боротьби з тероризмом, подолання міжнародної кризи, кліматичних змін.

5. Прагнення до більшої підтримки російського громадянського суспільства і контактів між людьми, особливо серед молоді.

Зважаючи на те, що окрім прагнення до збагачення, Росія знаходиться під тиском санкцій, тож, імовірно, невдовзі їй таки доведеться переступити через себе, повернути Крим і вивести свої війська з території України.

Сестричці

Тендітні, ніжні руки працьовиті, 
І темні густі кучері, мов шовк, 
А щічки? Рум'янцем всі залиті.
Таку красу не всадиш під замок. 
Твій тонкий стан, і шия лебедина,
Поєднання гармонії й краси.
Ти - ніжність, муза ти невпинна.
Ти гідну відсіч будь-кому даси . 
А ці медвяні очі, лиш погляньте,
У них вогонь краси палахкотить. 
А ці вуста, пухкенькі, елегантні. 
Ними напитись кожному кортить. 
Та ні, ця дівчина не просто врода,
Вона для будь-кого і не дана. 
Ні, не пихатість це і не погорда. 
Вона - чистісінька. Гукнеш - іде луна. 
Сяйво душі її засліпить й зігріва. 
Сяйво очей - не дасть відвести погляд. 
Ох, дівчино, ви,певно, мавка лісова. 
Бо від простих дівчат не такий спогад.
Прекрасна квіточко моя. 
Дитя природи й неба.
Хай стереже тебе зоря. 
І щастя дасть, як треба.

Не варто жити страхами - варто просто жити

Люди ніколи не з"являються у вашому житті даремно. Навіть, якщо з"явилися вони лиш на хвилину.
Кілька днів тому я почула розмову двох чоловіків, що стояли біля мене в маршрутці. Один з них видаляв повідомлення сврїх коханок, (щоб дружина не побачила) які були підписаі "Олександр Іванович" і т.д., а напарник його це голосно обговорював. І вони двоє, регочучи, думали над тим, чи треба в контактах лишити номер чергового "Олександра Івановича".

Сьогодні я стала свідком (знову таки в маршрутці) сімейної зради: жінка, яка дізналася про зраду, розмовляла по телефону зі своїм чоловіком. Бідолашна.

Мені було невтямки, чому я потрапляю на таких людей. І от я зрозуміла.
Я страшенно зациклена на зраді, просто страшенно. Чи то я фільмів передивилася, але я боюсь, що не лишилося у світі вірних чоловіків.
Так от, ці люди трапляються мені не для осуду, а для розуміння, що таке інколи трапляється. І що мої параноїдальні думки безглузді. У ЛЮДЕЙ УЖЕ трапилося горе, а я ж щаслива, і у мене є все. І, можливо, зі мною такого не трапиться.
Не варто жити страхами - варто просто жити. Сьогодні і зараз.
От якщо, не дай Бог, раптом станеться проблема, тоді і буду думати про її вирішення,  зараз просто треба радіти тому, що у мене є.
А є у мене зараз усе, що потрібне для щастя

Тиждень шкіряного браслета. День 5

Ну це вже стає нецікаво) мене нічого не злить.
День був чудовим. Отож.
Ранок мій почався о 7:30 - я прокинулась.
О 12 я поїхала записалася на курси англійської мови.
Потім в інститут: написала заяву, здала відео.
Відсиділа цікавезну лекцію, отримала від нею масу задоволення. Уже давно мене так лекції не захоплювали.
Потім було "вікно", тож щоб не марнувати час, я написала журналістський матеріал для сестри.
На третій парі була англійська. Нас морально підготували до модуля і відпустили.
Єдине що могло б роздратувати, це жахливо довгий затор. Додому близько двох годин добиралася, але зрозуміла про це я тільки зараз, коли сіла писати свій щоденний звіт)
ось так от).

Але сьогоді я таки дечого навчилася:
1. Бог (або ж доля, як вам зручніше) ніколи не дає випробувань, з якими б ви не могли впоратись.
Моє ниття, що все погано, це лише ниття. Труднощі варто приймати із гордо піднятою головою.

2. Люди ніколи не з"являються у вашому житті даремно. Навіть, якщо з"явилися вони лиш на хвилину.

навіщо в рік 12 рулонів туалетного паперу, якщо сала не більше 2 кг можна з"їсти?

Новий споживчий кошик не те що здивував, він шокував.
Невже уряд справді думає, що можна прожити на такий "споживчий кошик"?
Отож, кілька найбільш шокуючих речей (хоча тут важко не шокуючі знайти):
1. Українці не гідні масла - "жеріть" маргарин.
Так, наші любі чиновники вважають, що людині достатньо 2-х кілограмів маргарину в рік. А й справді, навіщо більше? А, ви ще масла захотіли. Ну ви і "жируєте" панове. Нічого розкошувати, і маргарин підійде.
2. Ковбаси - 9 кг/рік, а це 750 гр./міс. Одне кілечко в день і досить.
Свинини ж ще менше - 8 кілограм на рік.
3. Сало. Наша гордість. Досить ним пишатися. Максимум, що можна - це 2 кілограми в рік.
4. 12 рулонів туалетного паперу в рік. Панове чиновники, навіщо нам так багато? З такою кількістю їжі нам і пів рулончика на місяць вистачить, а ви нам аж цілий пропонуєте. Навіщо така щедрість?
Отож, хоч я не люблю критикувати владу, але це вже крик душі. Як вам совість (якщо вона у вас є) дозволяє установлювати такі "норми"?
Нумо, любі наші, уряд наш рідний, нумо, нехай знайдеться хоч один з вас, хто погодиться хоча б місяць в таких умовах вижити.
Будь ласка, якщо ви проживете, то і ми за вами вже тоді.

8 кращих побачень

Нарешті зібралася і сходила на "8 кращих побачень". Дякую мамунькі і папунькі.
Отож, про фільм. Якщо ви хочете розслабитися після напруженого дня і отримати масу позитивних емоцій - цей фільм саме те.
Особисто для себе відмітила дві надзвичайно приємні речі.
1. Відсутність вульгарності. Що дуже важливо для мене, адже я вульгарофоб:)
Це просто добра, мила комедія. Жодних грубих жартів, жодного бруду. Світлі і до сліз смішні ситуації.
2. Зобрження справді вірних і люблячих чоловіка і дружини. Жодних зрад і інтриг. Серйозно, це так приємно дивитись ільм, де люди КОХАЮТЬ один одного і не шукають заміни.
Гра Зеленського...ну це ж Зеленський, як тут може бути не смішно.
Загалом, не фільм, а чудо! Рекомендую)

Тиждень шкіряного браслета. День 4

Сьогодні був прекрасний день. Узагалі нічого не розізлило) Тому навіть не знаю, що написати.
А можливо я вже навчаюсь спокійно реагувати на речі, що мені не дуже подобаються?)

Тиждень шкіряного браслета. День 3

Учорашній день став для мене справжнім випробуванням.
Я людина азартна і програвати жахливо не люблю. А ми пішли грати в боулінг.
Я і 4 хлопців. У них сили все-таки більше, ніж у мене.
 Почали грати. Заспокоювало те, що я все ж не на останньому місці була) однак відчувала, що починаю сердитись, коли чітко запускала м"яч, однак, через те, що кидала не дуже сильно (сили малувато), він скочувався або трохи лівіше, або ж праворуч. До того ж, інколи механізм на нашій доріжці давав збій (не усі кеглі розставляло, неправильну кількість збитих кеглів рахувало). Останньою краплиною стало те, що я вибила страйк, а його зарахувало, як фулл.
А одягати браслет на іншу руку зовсім не хотілося. Тому, я заспокоїла себе і...вибула з гри (це вже третя гра була).
А коли мені хотілося покидати, я просто кидала замість когось:) дівчата...
Чого я навчилася?
1. Гра є гра, тож якщо ти не можеш змиритися з програшем - не грай
2. У хорошій компанії невдачі не так засмучують (адже в мою сторону не було жодного жарту, навпаки, усі щиро раділи, коли мені вдавалося збити усі кеглі)
Зате потім я виграла в аерохокей:) Тут мене не переграєш)

20 березня. Реалії)

От така весна, малята)

кінець березня - саме час відкопати машини з-під снігу

ох уже цей нічний ритм життя)

Дванадцята ночі, що робити? Ну, звісно, щось із журналістики:)
Настрій: "Скай"
Стан: Зайнята роботою
Діяльність: монтую відео

Тиждень шкіряного браслета. День 2

Оооой, сьогодні був прекрасний день:)
Але...
Я жартома розсердилась) Хоч це було не по-справжньому, однак покарати себе якось треба (мене змусили це зробити:)). Одягати на іншу руку не буду, але продовжу випробування на один день. Ось так:)
Чого я навчилася за сьогодні?
Необхіно краще слідкувати за своїми емоціями і не сердитися, навіть жартома
І так. Пройшло уже два дні, а браслетик усе ще на лівій руці:) Я-молодець)

Тиждень шкіряного браслета. День 1

Браслетик мій справді мотивує. Учора мені вдалося жодного разу не розсердитись, хоча доля підкидала трохи неприємностей.
Стримувати свої емоції було для мене неочікувано, але приємно.
Чого я навчилася за вчорашній день:
1. Приймати ситуацію такою, яка вона є.
Не намагатися знаходити плюси і мінуси того, що сталося, а просто прийняти це. Яким би позитивним чи негативним воно не було.
Наприклад, учора ми з подругою знімали ролик (завдання з Інституту). А потім заговорилися, і я десь лишила фотоапарат. Згадала я про нього уже аж біля метро (а це 20 хвилин ходьби). Якщо б раніше я почала сваритися на себе, яка я дурепа, то цього разу я просто прийняла ситуацію. Подумки назвала місця, де б міг бути фотоапарат. Ми спокійно поверулися, пошукали в тих місцях і знайшли пропажу.
2. Не робити висновки наперед.
Учора я зідзвонилася з однією людиною, щоб зустрітися (насправді, тут був ще й корисливий мотив - я витратила усі гроші, а треба було ще якось додому добиратися). Вона (ця людинка) гуляла з друзями. На питання "чи можна мені під"їхати" (а причину я не назвала), я почула досить неоднозначну відповідь, щось типу "ну можемо, але може краще завтра". І от. Я стою посерд вулиці, без грошей ну і без допомоги. Я б мала закипіти. Але я знову ж таки прийняла цю ситуацію, і поки я думала не про те, яка та людина ай-ай-ай погана, а про те, як шукати вихід, пролунав дзвінок із запрошенням усе ж під"їхати. Відмова була не через те, що мене не хотіли бачити (такий висновок я б однозначно зробила раніше), а через те, що місце, де відбувалася "гулянка" знаходилося мені не по дорозі.
Тож перший день без злості прожила на відмінно:)

Тиждень шкіряного браслета, або 7 днів без злості

Сьогодні я прокинулася з думкою "Роксоланко, досить нервувати". І тому вирішила кинути сама собі виклик. Це стара як світ психологічна вправа. Протягом тижня я намагатимусь не сердитись, а якщо раптом таки рознервують, то просто одягну браслет на іншу руку і почну спочатку. Що ж, три..два...один...Почали)

життєдайна сила віршів

Вірші... для когось це лише римовані рядки, для когось повчальні оповіді, а ще для когось спогади про пережите.
Узагалі, прочитання віршів наповнює тіло розливом теплої енергії. Прочитання... Дехто лікується прочитанням віршів. А я лікуюсь написанням. Ці вірші я нікому не показую. Напишу і забуду про нього.
Якось був поганий настрій, поганий день, безліч сварок і сліз. А я ж дівчинка нервова. Рознервувалася, розплакалась, серце розболілося, ковтаю крізь сльози валер'янку. А потім у моїй голові почали з'являтися рядки. Вони рівненько лягали на папір. Я писала свій гнівний вірш. Дописала. Перечитала. І зрозуміла, що злість пройшла. Я стала спокійнішою. І сльози перестали текти, і руки трястися, і, навіть, серце, моє неслухняне капризне серце почало стукати рівніше.
Поезіє, хірург мій душевний, ти часом лікуєш ефективніше від операцій і пігулок.

Морально готуюсь до початку тижня) Підспівую шепотом The Red Hot Chilly Pepers, оскільки голосу немає. Зовсім) Моя незмінна чашка, як завжди, зі мною. Допомагає лікуватись. Єдина, хто не зрадить XD 

Сплетіння доль

РОЗДІЛ 1

-         Ми розходимося, - сказала вона і попрямувала додому.

-         Стій, ми ще не договорили

-         На вулиці холодно. Я змерзла. Іди додому.

Він довго дивився, як віддаляється її худенька і така кохана постать

-         Я чекатиму тебе тут до ранку, - гукнув він їй у слід, однак вона нічого не відповіла.

Дівчина м’яко ступила у під'їзд, що сховав її від того погляду, повного розпачу.

Це була не перша їх сварка, але ця була якась не така.

Піднявшись додому, Кароліна почала відмотувати у пам'яті сьогоднішній і учорашній дні.

Учора вони теж посварилися через якусь дрібницю, тож Ліна зателефонувала подрузі, щоб якось підняти собі настрій. Однак, сповнена захоплення від свого хлопця, Соломія, розповідями про того таємничого Дмитра, лише погіршила його.

На емоціях Кароліна зателефонувала Юрі. Розмова ніяк не зав’язувалась. Розсерджена, вона висказала усе, що накипіло. Їх розмову закінчила буденна ситуація – на телефоні закінчилися гроші.

Сьогодні її день жодного разу не порушив звук дзвінка.

Мія, яка звинувачувала себе у сварці подруги, запросила Ліну до себе: фільм подивитись, каву попити, поговорити…

Поки дівчата розважалися, на місто спустився вечір. Час по домівках.

Тож Ліна, яка трохи забула про сварку, спокійно йшла додому. У квартирі її чекав сюрприз. На столику у вазі стояла трояндочка, а біля неї шоколадка.

«Пф, романтик, краще б зводив мене кудись», - трохи скептично подумала дівчина, однак по тілу розлилося тепло.

Задзвонив телефон. У слухавці вона почула знайомий голос. «Спустися».

Здивована, дівчина вийшла надвір.

-         Привіт. Я чекав тебе тут ще з обіду.

-         Уже дев’ята. Давай завтра поговоримо.

-         Ні, сьогодні.

-         Хм, добре. Ми розходимося, - сказала вона і попрямувала додому.

-         Стій, ми ще не договорили

-         На вулиці холодно. Я змерзла. Іди додому.

Він довго дивився, як віддаляється її худенька і така кохана постать…

  

спокій і покора - два компоненти душевної рівноваги

"Покора - уе вічний спокій серця. Це означає ніколи не тривожитись", - такі слова я прочитала у книзі Регіни Бретт "Бог ніколи не моргає".
Ця книга справді змінює мене. І мені це подобається.
Однак, розповідь моя буде не про книгу, а про учорашній день.
Учора не могла написати, бо не дуже гарно себе почувала.
Отож, день мій почався добре. Я прокинулася, поснідала, сіла в марштку і поїхала в інститут. По дорозі читаю книгу Регіни, аж раптом до мене звертається незнайомець. Він допитувався, що це за книга, а потім почав яросно доводити, що Бога не існує. Я людина толерантна до усіх віросповідань і до їх відсутності. Тому спокійно попросила змінити тему. Я розмовляла з ним без краплі злості. Тож поки я дрїхала до своєї зупинки, він уже давай мені компліменти робити і бажати успіху.
На 11:20 треба було на фізкультуру,приїхала за 5 хвилин до початку, однак виявилось, що папа на 11:10, тож в зал мене не пустили.
Пішла на наступній парі о 12:40, щоправда не на свою. Викладач усю пару з мене стібався, що танцівниця (а я на аеробіку ходжу) на волейбол прийшла.
На волейболі подряпала руку - кров аж по м'ячу текла.
Решта дня ніби непогана була.
Їду додому.
У метро не встигла в потяг - двері прямо переді мною зачинилися. Сіла на наступний - той до моєї зупинки ге доїжджає.
Сіла у третій.
Доїхала до зупинки.
Не вмістилася в маршруту. Довелося чекати наступної.
І що найцікавіше - я жодного разу не розізлилась.
Пишаюся собою)

Ніколи не насміхайтеся з інших - повернеться ж до вас

Гуляли ми з однією людиною, ну нехай буде людина А:) Так ось ця А була застуджена і дуже смішно кашляла. А я ж, єхидне дівчисько, давай перекривляти.
"Бухик-бухик..."
От і добухикалась.
Сиджу п"ю чай і ліки. У вухах заклало, голова болить, повіки обважніли, горло захрипло - просто красотка:) ще й на пари на 11:20 і до18:40:(

Уквітчані

Як ми 8 березня святкували

"Дзень-дзелень", - пролунав дзвінок у двері. Тато з братом, усі в борошні, оскільки ліпили нам пельмені, попросили когось відчинити двері. Бабуля, що сиділа заглиблена у власні роздуми, не відразу зрозуміла, що трапилося. Поки я збігала з другого поверху, на ходу поправляючи зачіску, мамунька вже встигла відчинити двері. Тепер картина повна. Красень у пальто, з ідеально укладеним волоссям, переступив поріг нашої квартири. Обличчя було важко розгледіти, оскільки його затуляли три немалі букети. 
- о, Руслан, привіт, - з усмішкою, і трохи розгублено сказала мама .
- вітаю прекрасних дам зі святом. - привітав усіх прекрасних дам юнак. 
Підлога біля каміна поповнилася квітами. Трепер там красувалося 9 букетів. 
Доля не обділила дівчат нашої родини чоловічою увагою - подарувала нам аж трьох прекрасних представників сильної статі. І хоч усі троє різних поколінь, та, певно, джентльменами вони народилися. 
Перед від'їздом сідаємо за стіл. Смакуємо торт і пельмені від наших хлопчиків - тааак, кулінарним талантом природа їх теж не обділила. 
Наші джентльмени одягають нам куртки і везуть в боулінг. 
Година радощів, прекрасних емоцій і здорової конкуренції. Однак свято на цьому не закінчується. 
Після розваг і попоїсти б не завадило, тож сідаємо в машину і гайда в ресторан "Ексклюзив". Планували в інший, однак, через свято , місць там вільних не було. 
В окремому залі за круглим столом ми насолоджувалися стравами.
А потім...а що потім? 
Потрібно ж повітрям свіжим після трапезування подихати. 
Та, через насичений день, сили на прогулянку лишилися лиш у нас з Русланом. Тож свято моє завершилося крокуванням темними вулицями, освітленими ліхтарями. 
Тааак, і справді доля щедра до мене. Це ж треба було забрати собі трьох найкращих у світі хлопців?)

Граюся-бавлюся)

https://m.vk.com/video80703362_456239018?list=b2b398a85d4d784aac&from=wall80703362_3743

Поговорімо про поезію

Розповідала Платону вірш Вінграновського "Літак". Я нічого не маю проти Миколи Вінграновського,у нього є справді прекрасні вірші, однак, до цього ми, певно, ще не доросли (ось сам вірш:
Я сів не в той літак 
Спочатку 
Думав я 
Що сів у той літак 
Але я сів 
Не в той літак 
Він був 
З одним крилом 
Другим крилом 
Мав стати 
Я 
Я 
Ним не став 
І ось вже стільки днів 
Ми 
Однокриле 
Летимо 
І кожна мить 
Загрожує 
Падінням 
Добре терпляча дорога моя 
Що смерті не боюсь я 
І що ти про смерть 
Не думаєш 
Ми 
Летимо.)

Тому Платоша вирішив скласти свій. І от що з цього вийшло :
Калюжа
Я мав її обійти
Я
її не обійшов
Я в неї вступив
І от скільки хвилин
Я стою
В ній
І кожна мить загрожує
Промоканням чобіт
Я в ній стою
Ми
Стоїмо

А початок весни вразив)

Вийшла учора малого зі школи зустріти. От навіщо було мені взимку казати: "а уявіть, якщо в березні сніг випаде?"

 

Сищо?

- Доць, а у нас теж є сифон?

- сищо?

- сифон. Труба така вигнута, під раковиною. 

Чоловік він і у 8 років чоловік

Після чергових Платохиних повчань хандрю:

- чому я маю тебе слухати? Ти ж молодший.

- бо я так сказав.

- ще скажи, що ти чоловік і ти головний

- ну да. А ти як думала?

Охайність понад усе

Обідаємо. Я необережно насипала салат, і трохи просипала на скатерину.

Платон:

- Ну все, тепер будеш їсти на балоні.

ШколаVSІнститут

- я так не хочу іти в школу...

- а мені подобається інститут.

- ну да, вам же там задають музичку послухати, мультики подивитись...

космологія

Заговорили про космос:
- а яка там найближча до Сонця зірка? Сіріус?
- Проксіма Центавра, доця, Проксіма Цен-тав-ра. Сіріус - це найяскравіша.

неслухняні діти

Стоїмо на зупинці. Біля нас стоїть мама з капризною дитиною.
Реакція Платона:
- ох, я так не люблю цих неслухняних дітей...

на балконі

Маємо звичку теплими ранками сидіти на балконі і пити чай під музику. Якось одного разу увімкнула її досить гучно:
- Доця, зроби свою мантру тихіше, під вікнами люди ходять.

поучалка

- Перестань кричати на вулиці, на нас люди дивляться!

ковбаска

Платон нарізає на дощечці ковбасу. Вирішила взяти шматочок:
- Доця, ти чого хапаєш, не бачиш, що я з ножем працюю? Тобі мало того, що ти вже один раз порізалась?

кофтинка

- ну як тобі кофтинка?
- ти ж зверху одягнеш ще одну?
- ні, я так піду.
- Доця, ти нормальна? На вулиці зима вгзагалі-то, а вона літня.

Прохання

Я прОшу любити мене...
Не риси обличчя, не тіло. Я прОшу любити мене...Цю душу ще юну, незрілу. Я прОшу любити мене...До кого душею лину.Я прОшу любити мене...Що в хмарах літа без упину.ПрошУ захистити мене, Від злості й жорстокості світу.ПрошУ не полохать мене, Я й так ляклива кобіта. Я прОшу, прошУ, прошУ...Та крик мій чує лиш тиша. Тож їй я свій страх залишу.Вона мене не полише.(с) Роксолана Лісовська