Поговорімо про поезію

Розповідала Платону вірш Вінграновського "Літак". Я нічого не маю проти Миколи Вінграновського,у нього є справді прекрасні вірші, однак, до цього ми, певно, ще не доросли (ось сам вірш:
Я сів не в той літак 
Спочатку 
Думав я 
Що сів у той літак 
Але я сів 
Не в той літак 
Він був 
З одним крилом 
Другим крилом 
Мав стати 
Я 
Я 
Ним не став 
І ось вже стільки днів 
Ми 
Однокриле 
Летимо 
І кожна мить 
Загрожує 
Падінням 
Добре терпляча дорога моя 
Що смерті не боюсь я 
І що ти про смерть 
Не думаєш 
Ми 
Летимо.)

Тому Платоша вирішив скласти свій. І от що з цього вийшло :
Калюжа
Я мав її обійти
Я
її не обійшов
Я в неї вступив
І от скільки хвилин
Я стою
В ній
І кожна мить загрожує
Промоканням чобіт
Я в ній стою
Ми
Стоїмо