Сплетіння доль

РОЗДІЛ 1

-         Ми розходимося, - сказала вона і попрямувала додому.

-         Стій, ми ще не договорили

-         На вулиці холодно. Я змерзла. Іди додому.

Він довго дивився, як віддаляється її худенька і така кохана постать

-         Я чекатиму тебе тут до ранку, - гукнув він їй у слід, однак вона нічого не відповіла.

Дівчина м’яко ступила у під'їзд, що сховав її від того погляду, повного розпачу.

Це була не перша їх сварка, але ця була якась не така.

Піднявшись додому, Кароліна почала відмотувати у пам'яті сьогоднішній і учорашній дні.

Учора вони теж посварилися через якусь дрібницю, тож Ліна зателефонувала подрузі, щоб якось підняти собі настрій. Однак, сповнена захоплення від свого хлопця, Соломія, розповідями про того таємничого Дмитра, лише погіршила його.

На емоціях Кароліна зателефонувала Юрі. Розмова ніяк не зав’язувалась. Розсерджена, вона висказала усе, що накипіло. Їх розмову закінчила буденна ситуація – на телефоні закінчилися гроші.

Сьогодні її день жодного разу не порушив звук дзвінка.

Мія, яка звинувачувала себе у сварці подруги, запросила Ліну до себе: фільм подивитись, каву попити, поговорити…

Поки дівчата розважалися, на місто спустився вечір. Час по домівках.

Тож Ліна, яка трохи забула про сварку, спокійно йшла додому. У квартирі її чекав сюрприз. На столику у вазі стояла трояндочка, а біля неї шоколадка.

«Пф, романтик, краще б зводив мене кудись», - трохи скептично подумала дівчина, однак по тілу розлилося тепло.

Задзвонив телефон. У слухавці вона почула знайомий голос. «Спустися».

Здивована, дівчина вийшла надвір.

-         Привіт. Я чекав тебе тут ще з обіду.

-         Уже дев’ята. Давай завтра поговоримо.

-         Ні, сьогодні.

-         Хм, добре. Ми розходимося, - сказала вона і попрямувала додому.

-         Стій, ми ще не договорили

-         На вулиці холодно. Я змерзла. Іди додому.

Він довго дивився, як віддаляється її худенька і така кохана постать…