Люди ніколи не з"являються у вашому житті даремно. Навіть, якщо з"явилися вони лиш на хвилину.
Кілька днів тому я почула розмову двох чоловіків, що стояли біля мене в маршрутці. Один з них видаляв повідомлення сврїх коханок, (щоб дружина не побачила) які були підписаі "Олександр Іванович" і т.д., а напарник його це голосно обговорював. І вони двоє, регочучи, думали над тим, чи треба в контактах лишити номер чергового "Олександра Івановича".
Сьогодні я стала свідком (знову таки в маршрутці) сімейної зради: жінка, яка дізналася про зраду, розмовляла по телефону зі своїм чоловіком. Бідолашна.
Мені було невтямки, чому я потрапляю на таких людей. І от я зрозуміла.
Я страшенно зациклена на зраді, просто страшенно. Чи то я фільмів передивилася, але я боюсь, що не лишилося у світі вірних чоловіків.
Так от, ці люди трапляються мені не для осуду, а для розуміння, що таке інколи трапляється. І що мої параноїдальні думки безглузді. У ЛЮДЕЙ УЖЕ трапилося горе, а я ж щаслива, і у мене є все. І, можливо, зі мною такого не трапиться.
Не варто жити страхами - варто просто жити. Сьогодні і зараз.
От якщо, не дай Бог, раптом станеться проблема, тоді і буду думати про її вирішення, зараз просто треба радіти тому, що у мене є.
А є у мене зараз усе, що потрібне для щастя
Немає коментарів:
Дописати коментар