Тиждень шкіряного браслета. День 3

Учорашній день став для мене справжнім випробуванням.
Я людина азартна і програвати жахливо не люблю. А ми пішли грати в боулінг.
Я і 4 хлопців. У них сили все-таки більше, ніж у мене.
 Почали грати. Заспокоювало те, що я все ж не на останньому місці була) однак відчувала, що починаю сердитись, коли чітко запускала м"яч, однак, через те, що кидала не дуже сильно (сили малувато), він скочувався або трохи лівіше, або ж праворуч. До того ж, інколи механізм на нашій доріжці давав збій (не усі кеглі розставляло, неправильну кількість збитих кеглів рахувало). Останньою краплиною стало те, що я вибила страйк, а його зарахувало, як фулл.
А одягати браслет на іншу руку зовсім не хотілося. Тому, я заспокоїла себе і...вибула з гри (це вже третя гра була).
А коли мені хотілося покидати, я просто кидала замість когось:) дівчата...
Чого я навчилася?
1. Гра є гра, тож якщо ти не можеш змиритися з програшем - не грай
2. У хорошій компанії невдачі не так засмучують (адже в мою сторону не було жодного жарту, навпаки, усі щиро раділи, коли мені вдавалося збити усі кеглі)
Зате потім я виграла в аерохокей:) Тут мене не переграєш)