"Покора - уе вічний спокій серця. Це означає ніколи не тривожитись", - такі слова я прочитала у книзі Регіни Бретт "Бог ніколи не моргає".
Ця книга справді змінює мене. І мені це подобається.
Однак, розповідь моя буде не про книгу, а про учорашній день.
Учора не могла написати, бо не дуже гарно себе почувала.
Отож, день мій почався добре. Я прокинулася, поснідала, сіла в марштку і поїхала в інститут. По дорозі читаю книгу Регіни, аж раптом до мене звертається незнайомець. Він допитувався, що це за книга, а потім почав яросно доводити, що Бога не існує. Я людина толерантна до усіх віросповідань і до їх відсутності. Тому спокійно попросила змінити тему. Я розмовляла з ним без краплі злості. Тож поки я дрїхала до своєї зупинки, він уже давай мені компліменти робити і бажати успіху.
На 11:20 треба було на фізкультуру,приїхала за 5 хвилин до початку, однак виявилось, що папа на 11:10, тож в зал мене не пустили.
Пішла на наступній парі о 12:40, щоправда не на свою. Викладач усю пару з мене стібався, що танцівниця (а я на аеробіку ходжу) на волейбол прийшла.
На волейболі подряпала руку - кров аж по м'ячу текла.
Решта дня ніби непогана була.
Їду додому.
У метро не встигла в потяг - двері прямо переді мною зачинилися. Сіла на наступний - той до моєї зупинки ге доїжджає.
Сіла у третій.
Доїхала до зупинки.
Не вмістилася в маршруту. Довелося чекати наступної.
І що найцікавіше - я жодного разу не розізлилась.
Пишаюся собою)
Немає коментарів:
Дописати коментар