Недарма мамочка казала, що мені до психіатра потрібно звернутися:) Від нервів стала неуважною і незграбною.
Підсумок за два дні:
Двічі ледь не угробила свій телефон. Перший раз розмовляла з подругою і мила посуд, телефон вислизнув і почав падати в раковину, де була вода? і летів він прямо на струмінь води. Я з переляку вирішила пограти у волейбол, тож, не даючи йому досягнути місця призначення, з усієї сили підбила його рукою, він, бідолаха, вимушений був змінити траєкторію польоту і з гуркотом приземлився на кухонний стіл. Мабуть, було боляче, але головне, що живий. Тож я з криками "Юль, почекай, у мене телефон упав" бігала по кухні у пошуках полотенця.
Наступного дня він знову ж таки постраждав. Поставила я його заряджатися, потім щось захотіла подивитися. беру його і...не розраховую довжини зарядного. Від різкого руху телефон вислизає з рук і починає гойдатися на натягнутому шнурі від зарядного, як на колесі огляду, а потім грохається (саме грохається, іншого слова не підберу) на підлогу.
Коли прийшла мамочка, я вирішила оповісти їй про пригоди мого нещасного "леново". При цьому в руках тримаю зарядне (а у нього USB-шнур відділяється від вилки). Ну я давай так емоційно розповідати, руками розмахувати, і тут, від чергового слова з моєї "мови жестів" вилка не витримує, відривається від шнура і летить прямо в стіну. Добре, що у вікно не попала, а то з моєю вдачею ще й скло б розбила.
А закінчився учорашній день тим, що я, миючи посуд, умудрилася розбити тарілку і порізати руку. Тарілочку було шкода набагато більше, бо то була моя особиста ще дитяча тарілка, яку мені мама з Польщі привезла.
Ось так і живу) досі дивують, як зі мною інші уживатися можуть:D
Немає коментарів:
Дописати коментар