23 січня їздили в Одесу на день народження до маминої рідної сестри. Наступного дня відсвяткували день народження її чоловіка:) свій ювілей Аллочка влаштувала в ресторані, але запис мій не про це.
Для початку дорога. Їхати було трохи складнувато: сніг, ожеледиця... Однак нічого, якось добралися.
Найбільшою радістю для мене було знайомство з родичами. Майже у 18 років я дізналася, що у мами є двоюрідні брат і сестра. Познайомилася і з ними, і з їх батьками, і з нашим майбутнім родичем - нареченим кузини:)
Як завжди, мій племінничок Давід не відходив від мене, тож "дутя, дутя" (доця) було чутно упродовж усього свята.
Чому доця? Бо, як каже моя двоюрідна сестра, я спільна доця:) окрім моїх батьків, мене так називають мамина сестра з чоловіком, моя сестра і її чоловік, ну  дітки її Діма і Давід теж. Щоправда, Дімкі вже 16, тож уже по імені звертається:) а років до 12 так точно доцею називав.
Просто коли він був маленьким, намагався вимовити "Роксолана", однак виходило "Рахакака":) тому він кинув ці невдалі спроби - і з тих пір я доця)
Найбільше на дні народженні мені запам"яталася фраза однієї із запрошених: "Роксолана, хватит жрать. Танцевать пошли". Блін, я розумі, що у мене хороший аетит, але такої фрази я могла очікувати від будь-кого, але не від жінки, яка разів у п"ять ширша за мене, має дуже хороший апетит і поки я увесь час танцювала, сиділа за столом.
Я то хоч витанцювала все, що з"їла. Ну сміялися з мене потім довго:)
Ось така сімеєчка у мене:)