вівторок, 12 січня 2016 р.

Божевільна спроба знайти людину

Це так прекрасно знаходити людей, яких не бачив уже дуже багато років, а особливо, якщо вас щось пов"язувало...
Хочу знайти одного хлопчика, ну зараз він уже парубок, але в моїй пам"яті він маленький привітний хлопчик.
Отож, познайомилися ми на базі відпочинку в Затоці. Я уже навіть не пам"ятаю, як вона називалася. Він же поселився на сусідній. А до нас на базу приходив до свого друга. Якось ми познайомилися і після цього він почав приходити до мене. Ми просто дружили - дітки:) Нам було десь по 12 років. А потім мені довелося поїхати трохи раніше, тож з моїм новим другом я навіть не встигла попрощатися.
Усе, що я знаю, це те, що його звати Рома і живе він у Києві. Він десь такого ж віку як я, чи то 17, чи 18.
Ще, пам"ятаю, він ніяк не міг поладити з моєю сестрою, вони побилися, а я потім просила, щоб вона не розповідала своїй мамі, бо боялась, що нас потім не випустять до нього гуляти. І вона таки не розповіла:)
Він назвав адресу, де живе, у якому районі, біля якої станції метро, але я не запам"ятала. А номерами так і не обмінялися.
І ось тепер, через стільки років я про нього згадала. Але у Києві 1656 хлопців з іменем Рома, і це лише "в контакі". А якщо його взагалі в соц мережах немає, або підписаний він по-іншому?
Та, не зважаючи на всю абсурдність ситуації, я хочу спробувати його знайти.
Навіщо?
Просто щоб сказати "привіт", а потім ми далі будемо жити кожен своїм окремим життям і стежки наші ніколи не перетнуться.
Ненормальна:)

Немає коментарів:

Дописати коментар