Початок дуже захоплюючий, сиділа відкривши рот і дивилась, яке ж буде продовження і чим усе закінчиться.
Виліт нашої галактики був ефектним.
Класне пояснення про викривлення простору і зміну значення часу. Тут я подумала: "о, мабуть, класнюча наукова фантастика", але як же я помилялася... Чим далі, тим гірше. Фантастика перейшла у якісь відірвані фрази, типу "час тут простір, а простір гравітація" і тому подібне. Потім, один з головних героїв потрапив у минуле, де через годинник спілкувався зі своєю ще мленькоюдочкою, яка уже дорослою розшифрувала послання на годиннику, хоча, так, вона його розшифрувала ще в дитинстві. Це довге і незрозуміле речення, це не моє неуміння сформулювати думку - це просто фільм такий.
Але мозок мій зламався, коли той чудак, потрапивши через чорну діру в минуле, став ліліпутом, який був у шафі серед книжок своєї бібліотеки. Це як? Анука я залізу в шафу і потраплю в іншу галактику?? Мій мозок зараз не здатен це ще якось описувати, тому що, сенс фільму незорзумілий. Набір кадрів, незрозумілих фраз, дій, які важко пояснити.
Але був один плюс - мені сподобався робот, я рада, що він залишився живим:)
Немає коментарів:
Дописати коментар