Спогади
Крізь час з Василем Овсієнком
Лекція проводилася в невеликій аудиторії, тож місця
всім не вистачило. Студенти сідали на сходи або ж просто на підлогу. У всій цій
метушні спочатку ніхто і не помітив сивочолого чоловіка у вишиванці. Він сидів
скромно за викладацьким столом, про щось говорив з ведучим дійства, переглядав
якісь папери. Увагу запрошених більше привернули книги, які продавалися з метою
збору коштів для бійців АТО. Там були гарні видання, деякі навіть роздавали
безкоштовно.
Сергій, як завжди, завдяки харизмі, заполонив увагу
аудиторії. Після своєї емоційної промови, до слова він запросив учасників заходу,
які прочитали вірші Василя Стуса. Декламування дуже різнилося. Від бурмотіння з
аркуша до душевного прочитання напам’ять.
Аудиторія стомилася від віршів. Своєю поведінкою
вона дала нам, ведучим, зрозуміти, що потрібно терміново щось змінювати. А й
справді, не за віршами ж вони прийшли, а лекцію послухати.
Руки тремтять…голос стиснений… Я стою за кафедрою,
намагаючись сказати свої слова і оголосити виступ дисидента Василя Овсієнка. Зі
страхом розумію, що інший ведучий – Сергій, - з яким ми проводимо захід,
починає казати мої слова. У думках проклинаю його за те, що вмовив мене
проводити цю зустріч, що сказав за
мене слова, які я побачила лише сьогодні, що зібрав так багато студентів…
Напарник передає мені слово. Десятки очей звернені на мене. Нічого робити –
починаю імпровізувати. Так-сяк розповіла, Василя Васильовича презентувала. Фух, викрутилась…
Сама сідаю в першому ряду, чуєься легеньке
перешіптування студентів. Василь Овсієнко встав зі стільця і розпочав свою
лекцію. У залі запанувала тиша. Усі боялися прослухати бодай одне слово. Своєю
розповіддю про перебування в таборах Мордовії і про загибель Василя Стуса він
так захопив аудиторію, що склалося таке відчуття, ніби ми теж побували у стінах
в’язниці.
Багато питань задавати не довелося, дисидент сам охоче розповідав:
«За неправдивим рапортом Стусу присудили 15 днів карцеру.
У сьомій камері працював Левко Лук’яненко, і коли нікого не було у коридорі
Левко гукав «Василю, агов», чи там «Здоров», або ж «Ахи», і той відгукувався,
але 4 вересня Василь не відгукнувся. натомість прийшло начальство, продзвеніли
ключами, поговорили щось між собою і пішли. А вночі з 4 на 5 було чути якийсь
шум в коридорі, то, мабуть, вони по-злодійському виносили тіло Стуса».
Пан Овсієнко розповів, що коли ввечері наглядач
опускав нари, можливо, вони вдарили Василя по голові, а, може, через нестерпні
умови у нього відмовило серце. Адже за офіційними даними причина смерті –
зупинка серця. Була ще одна можлива причина – самогубство, а саме повішання.
Однак дисидент заперечує це, оскільки під час удушення лице дуже спотворюється,
а обличчя Стуса було спокійним, без гримас.
Після його розповіді на очі навернулися сльози. У
повітрі витав дух страху і ненависті до колишнього режиму. У думках зринали
образи загиблих у цьому таборі: Юрій Литвин, Олекса Тихий, Валерій Марченко…
Оговталась від роздумів через гул в аудиторії.
Не зрозуміла, що сталося. Вслухаюся в слова пана Василя. Виявилося, таким
несхвальним «у-у-у» студенти відреагували на розповідь про те, що адвокатом
Василя Стуса, незважаючи на протести обвинувачуваного, призначили Віктора
Медведчука, який навіть не намагався захищати дисидента. Навіть друг Василя
Стуса Євген Сверстюк говорив про це: «Коли Стус зустрівся з призначеним йому
адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, що він
його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою. І
Василь Стус відмовився від цього адвоката».
Коли Василь Васильович закінчив розповідь, уся
аудиторія, не домовляючись, піднялась і почала аплодувати. Така подяка була вища
за будь-які слова. Це були оплески вдячності, співпереживання і надії. Надії на
культурне відродження нашої держави.
Коли Василь Васильович закінчив розповідь, уся
аудиторія, не домовляючись, піднялась і почала аплодувати. Така подяка була вища
за будь-які слова. Це були оплески вдячності, співпереживання і надії. Надії на
культурне відродження нашої держави.Оговталась від роздумів
через гул в аудиторії. Не зрозуміла, що сталося. Вслухаюся в слова пана Василя.
Виявилося, таким несхвальним «у-у-у» студенти відреагували на розповідь про те,
що адвокатом Василя Стуса, незважаючи на протести обвинувачуваного, призначили
Віктора Медведчука, який навіть не намагався захищати дисидента. Навіть друг
Василя Стуса Євген Сверстюк говорив про це: «Коли Стус зустрівся з призначеним
йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського
агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не
цікавиться його справою. І Василь Стус відмовився від цього адвоката».
Немає коментарів:
Дописати коментар