От і закінчилися вихідні з моїми рідними. У нашої невеликої рідні є традиція - на Пасху три сестри (мамунька, хрещена і Алочка ), їх діти і діти їх дітей збираються у середньої сестри (моєї хрещеної) Іри на Одещині.
Нам їхати найдалі - 400 км. Але завжди цікаво - якось ми зустріли доброго дядю-поліцейського, але цього разу теж без пригод не обійшлося:
1. Це норма на свята стояти в заторах аж до Білої Церкви. Але в такий я втрапила вперше. Машини їхали у 5(!) рядів там, де є лише 2 смуги. Яким чином? По двох, як і треба, по обочині, що правіше, по траві, що розділяє наші смуги від зустрічних,там, де знаки стоять. Ми їхали по зустрічній смузі. Але швидкості це нам не додало. Ми, швидше, повзли. Нас обігнав велосипедист, який неквапно їхав порід дорогу і збирав (!) гриби. (Тож будьте обережними з такими продавцями). Що у цей час робила поліція? Так-так, вона була. Дві машини. Вони, розуміючи бідолах, які намагаються вибратися з Києва, "зганяли" машини, що їхали по траві між смугами, або на свою смугу, або ж на зустрічну (а що поробиш? )
2. Уже в Одеській області ми побачили машину, у якої позаду на склі було наклеєне жовто-блакитне сердечко, а попереду прапор України. Усе було б нічого, якби не російські номери. Цн що збій системи, маскування чи бояться, що "бандерлоги" поб'ють? :D
Немає коментарів:
Дописати коментар