Ревнощі отруюють життя

Я за гороскопом овен. Овни мають жахливо упертий характер (ну барани ж:))
Ось я чистокровний баран: запальна і вперта.
Розкажу історію однієї знайомої. Вона має чудову сім"ю. Прекрасного чоловіка і двох дітей. Її чоловік її обожнює: допомагає, хвилюється, щоб вона завжди була щасливою, виконує усі прохання. Вона ж у свою чергу відповідає взаємністю. Таку ідилію, певно, важко знайти. Вони, здається, узагалі не сваряться. Єдиним приводом для сварки була одна людина. Знайома чоловіка. Якось подружжя посварилося через побутову дрібницю, в якій якимсь чином була замішана і та жінка. Потім вони, звісно, помирилися. Здавалося б усе чудово.
"Я ніколи більше не згадувала цієї сварки, адже таких дріб"язкових стається десятки, типу хто винесе сміття, хто дітей з садочка забере". Та жінка переїхала в інше місце, здається, вийшла заміж", - розповідала мені В (не хочу називати імені, бо навіщо?:)).
"А потім якось в розмові ми згадали про неї. Я не знаю чому, але розсердилась. Чоловік почав захищати знайому (справді, я безпідставно так грубо говорила про неї). З тих пір я стала агресивною, сама часто провокувала чоловіка на сварки, звинувачувала, що та жінка йому подобається. Я сама не могла пояснити своїх дій. Чоловік був у розпачі, він не міг мені довести протилежне, хоч дуже намагався, він просто не розумів, чому я РЕВНУЮ до людини, яка живе за сотні кілометрів і з якою вони бачаться раз  в місяць чи, навіть, кілька місяців (вона живе в одному місті з його батьками). Чим більше я нагадувала про неї чоловікові, тим більше відповідно і він про неї згадував. Ця ненависть отруювала моє життя.
Я знайома з усіма його друзями, окрім неї, можливо, саме тому була така агресивна.
Я розуміла, що наш шлюб може розпастися через мене, через мою негідну поведінку, але навіть тоді звалювала усю провину на ту жінку.
Почала читати Біблію, звертатися до психологів. Але, на жаль, мені нічого не допомагало. Проблема була у моїй голові - я вигадала собі уявного ворога.
А одного дня я вирішила спробувати просто стерти її з мого життя. Не згадувати. Я розуміла, що це подруга дитинства мого чоловіка, тож вирішила, стиснувши зуби, змиритися з тим, що у мого чоловіка можуть бути подруги.
Я завжди повторювала собі "дурепочка, подивися, він живе тобою" і, знаєш, допомогло. Я щодня називала, що він робить для мене, для дітей, як він старається. І він виріс у моїх очах, а та жінка зменшилася до розміру комашки, вона стала такою непомітною, що, коли чоловік приїжджав від батьків і казав, що зустрічав її, я ставилася до цього без краплини агресії. З тих пір я знову закохалася у свого чоловіка і пообіцяла собі не ревнувати без приводу, адже навіщо труїти саму себе? Ревнощі, це страшна отрута, інколи, навіть, смертельна".
Я так здивувалася цій розповіді. Не знала, навіщо вона мені це розповіла, адже у мене все прекрасно. Ревнощі, пф, ні, не чула, я ж найкраща:). Але місяць тому я помітила, що перетворилася на свою знайому в минулому. Я сама себе почала труїти безглуздими ревнощами. І ось зараз ця історія мені згадалася. Допомагає мені зберігати теплі стосунки.
Можливо, ще якійсь нещасній допоможе))