Лише не народись вродливим

(На замітку: це не "рожеві соплі" покинутої дівчинки - у мене все добре)

У кожної людини є свої страхи. Мій панічний страх - бути зрадженою...

Матуся завжди каже "чоловік, коли він трохи гарніший від мавпи, уже прекрасний", і хоч як би це смішно не звучало, я не можу з цим не погодитись. Чому? Бо з гарними чоловіками дуже складно. Знову ж таки, чому? Є дві причини, і перша з них це жінки. 

На привабливих чоловіків завжди звертають увагу: незнайомки усміхаються їм в метро, маршрутці, просто на вулиці. На роботі чи на навчанні знайомі завжди допомагають їм. Від однієї їх посмішки розтають жіночі серця. На красивих жінки просто "вішаються" - і це не новина. А чоловік, яким би примірним не був, любить увагу. Тож коли жінка фліртує з ним, допомагає, піклується про нього, він з радістю приймає від неї ці знаки уваги, і байдуже, є у нього дівчина/дружина чи ні. Навіть маючи кохану, він піддасться на чари іншої і зрадить, якщо не з першого, то з другого чи третього разу. А у жінок природа така - поки не отримає свого - не заспокоїться. Ось так і живемо: одна спокушає, інший спокушається...

Друга причина: красиві чоловіки люблять себе, і жінці доводиться його любити щонайменше, як він сам себе. Уже не він говорить компліменти своїй обраниці, а їй доводиться виконувати цю роль. Якщо ж він не отримуватиме достатньо захоплення від своєї дівчини/жінки, знайде іншу, таку-собі "мамочку", яка буде усюсюкатись з ним, як з дитиною. І знову це страшне слово "зрада".

Тому боюсь я гарних хлопців. Ох, дівчатка, не закохуйтесь у вродливих...

На підтвердження своїх думок, знайшла ось такий віршик:)

Не люби парней красивых 
И не спрашивай: "Ты чей?" 
Все красивые ребята 
Из породы сволочей!