Автобіографія

Згадала про те, що колись на конкурс писала автобіографію, звичайно, тут є правки вчительки, тож стиль мій трохи змінений тут, але загалом, це розповідь про мою мрію. 

Народилася я, як і всі люди, в пологовому будинку 11 квітня 1998 року. Розплющила очі і…засміялася.

Зростала я серед розкішної природи Одещини, у бабусі, дитячий садок не відвідувала.

Перший вірш написала  у 5 років, і був він про сонечко. А що ж вплинуло на мій талант? Що надихнуло? Та що взагалі може вплинути на п’ятирічну дитину, яка в одних трусиках бігає по вулиці і зриває ще зелені (але ж тоді вони найсмачніші) плоди. Мабуть, мальовнича природа села і вплинула. Кожен листочок, квіточка, метелик – все це закарбовувалось в моїй душі, а потім з’являлося у вигляді віршів.

Того ж року я пішла в перший клас на Одещині. А вже наступного року ми переїхали у Вишневе, і я почала навчатися у Вишнівській ЗОШ І-ІІІ ст. №3. Знайомство з новими людьми справило на мене гарне враження, тоді і народився мій другий віршик про вчительку.  Далі школа, уроки, натхнення моє було притиснуте гранітом науки, який я невтомно гризла кожного дня. І от нарешті в цьому важкому камені з'явилася тріщина, через яку і випурхнуло все моє натхнення. Лилося воно бурхливим потоком і лягало на папір обережними рядочками. Вірші писалися легко, ніби хтось інший водив моєю рукою. Декілька хвилин – і справу закінчено. Тепер можна знову до праці.

         Мрію, стати журналісткою, пронесла через усе дитинство.

Третьокласницею, сидячи за партою і пишучи вірша, я вирішила – буду письменницею. Пізніше моя мрія трохи змінилася, я захотіла стати журналісткою, але обов’язково випустити книжку з моїми віршами і казками. З тих пір свій вибір я не змінювала. Тепер крокую до своїх мрій.

Поки що це вся історія мого життя…