Сьогодні вирішила завести блог. Чому? Тому що хочу мати для себе спогади про моє життя. Хочу через кілька років відкрити цей віртуальний щоденник і подивитись, якою я була. Чи довго я його писатиму? Не знаю. Можливо, набридне через тиждень, а, можливо, це увійде у звичку і розтягнеться на місяці. Сьогодні похмурий осінній ранок (чи вже обід) 27.09.2015, ще нічого не встигло статися, окрім того, що мама з татом вирішили повести нас з братом в цирк. Так, не зважаючи на те, що мені вже через пів року 18, а вік своїх батьків уточнювати не буду, ми всі обожнюємо цирк. Хоча, здавалося б, що таке дійство цікаве лише для мого 8-річного брата. Так, ми весела сімейка Лісовських, і ми найкраща родина у світі. Часом ми називаємо себе сімейкою Адамсів (ті, хто дивився цей мультик, зрозуміють). Щоб краще зрозуміти нас, я опишу кожного члена нашої невеликої родини.
Отже, мама. Це берегиня домашнього вогнища. Чорнява, струнка жінка, яка завжди усміхається. Дуже легка у спілкуванні, її навіть знає водій маршрутки, якою вона їздить на роботу, коли тато не завозить її. Найцікавіше, що у неї є і машина, і права, але вона боїться водити. Професія мамина називається цитолог, гістолог, ембріолог, але такі страшні слова лякають більшість моїх знайомих, тож скажу просто - біолог:)
Ким працює тато я так і не вивчила, називаю його і мікробіологом і біохіміком, хоча, насправді, ні те ні інше) Отже, він кандидат біологічних наук, виробляє інсулін, працює на заводі "Індар".
Про себе у мене ще буде час написати, тож скажу лише одне: я також обожнюю біологію, хоча навчаюся на 2 курсі в Інституті журналістики. Розповідаючи про себе, завжди згадую фразу: "Хочеться сподіватися, що в родині, де дитина хоче бути журналістом, є ще одна, але розумніша". І, на щастя, таки є.
Мій улюблений братик. Моя розрада, найдорожчий хлопчик у світі. Це 8-річне чудо теж захопилося біолгією і змусило маму принести з роботи мікроскоп, колбочки, піпетки, тож його кімната потихеньку перетворюється на невелику лабораторію, де Платошка варить, як він каже, "зіллячка", а потім вживляє їх в листки, яблука і т.д., щоб подивитись на ефект.
З гомосапієнс нашої родини вже розібрались, тож перейдемо до "братів наших менших". Тато категорично проти собак в нашому домі, і навіть моє "пааап, ну давай заведемо собаку" не допомогає. Тож обходжусь пернатими. Вісім років у мене жила моя папужка Кеша, так-так, це була дівчинка, як ми потім дізнались. Ось уже 3 роки, як її немає. Зараз у мене є ще один папуга - Гоша, абсолютна протилежність Кеші. Незважаючи на те, що він у нас уже 4 роки, він так і не став ручним. Та на папугах мої домашні улюбленці не закінчились. цього літа у мене з"явився Фейф. Хто це? А це моя ручна міні-сова:) Тааак, у мене живе справжня сова. Ця сплюшка (порода) просто чудо, хоча, здається, що він взагалі ніколи не спить. Але до його дивних звуків я вже звикла:)
Ось у такому оточенні я живу. І що я можу сказати? Це найкраще оточення, яке тільки можна бажати:)