Повернення блудного папуги

Привіт, щоденнику, пробач, що на два дні зовсім зникла. У мене були загружені дні. Увесь час була зайнята уроками. Сьогодні розповім тобі, як пройшов мій вівторок. Почався він з того, що через напружені попередні дні я проспала. Хоч я і планувала прокинутися пізно (о восьмій), однак проспала сьогодні аж до дев'ятої. Розбудив мене дзвінок. Телефонувала мама, але з чужого номера, я взяла слухавку, сонно промовила своє "алло", а потім сталося щось дивне: мама почала вибачатися і казати, що помилилась номером, після цього поклала слухавку. "Може це мама таким оригінальним способом розбудити вирішила?" - подумала я з просоння, тож передзвонювати не стала. Пізніше виявилось, що мамі відповів якийсь чоловік. Він сказав, що вже забрав документи і виходить. Дивина та й годі! Містика якась! Почала збиратися в інститут, коли була вже готова,згадала про невиконану справу. Я погодувала Фейфа (свою сову) і поприбирала в нього в клітці. Поки все це робила, зрозуміла, що запізнююсь на першу пару. А мені ще потрібно було подарунок купити. Вийшла я з квартири, купила подарунок і зрозуміла, що на пару я остаточно запізнилась. Я безнадійно почемчикувала на маршрутку. Приїхавши в інститут, цілеспрямовано пішла в їдальню (адже заходити на пару після 30 хвилин запізнення це вже нахабство), де сіла читати "Невеличку драму". На наступній парі лекцію нам прочитав американський професор Вінс Гонсалес, і була вона про кросмедійну журналістику. Чесно скажу, було складно слухати "нейтів спікера". Третя пара пройшла спокійно - я отримала п'ятірку за відповідь, але цікавого нічого не напишу про це. З четвертої пари я пішла, бо була запрошена на день народження. А про подальші свої сьогоднішні пригоди напишу вже завтра... На добраніч, любий щоденнику.