Продавати на базарі дивнії дарунки.
В тих пакунках почуття - не перли й корали.
Продавалась ще й любов, та її не брали.
Наче була не погана, лиш наївна дуже,
А наївність в нашім світі, ох не люблять, друже.
А з любов'ю йшли у парі вірність і турбота.
Та відкрити ці дарунки - це важка робота.
Але ж люд цей став лінивий - їм усе на таці
Подавай, бо із життям цим зовсім не до праці.
От байдужість беруть радо, щоб не заважало
Чуже горе...А придбав ось цей пакунок, серце вже й заклало.
Ну а ще стояла черга на великі брЕхні,
Бо правдивим жити тяжко - втопчуть на поверхні.
О! А то он що за черга, що не видно краю?
А-а-а, стоять це за багатством дами, як з Версалю.
Це вони купують в долі "женихів" заможних.
Хай холодні, та з грошима - з цими жити можна.
Аж ось раптом на базар прибігло дівчисько.
Воно бігло дуже радо - поспіша до річки.
І побачила любов, що збилась в куточку.
Пожаліла та й купила, понесла в клунОчку.
Біля річечки відкрила - скрізь аж засіяло.
І побачила дівчИна, як любові мало
У всім світі зовсім трішки, маласенька жменька.
Засмутилася юначка - схлипнула тихенько.
Ну а витерши сльозу, вирішила твердо.
"Буду сіяти добро - це вже моє кредо".
І зробило це дівча дивовижні речі:
Висадило цю любов у серцях малечі.
І росте любов тихенько у серцях, міцніє,
А як виросте вже зовсім - увесь світ зігріє.
(с) Роксолана Лісовська
Немає коментарів:
Дописати коментар