Як я вечеряти ходила

Черговий насичений день закінчувала вечерею в грузинському ресторані Сапераві. Перед історією хвилинка реклами) ресторан просто чудовий: офіціанти дуже привітні, їжа смачна-пресмачна, інтер"єр розкішний. За нами дивилися, певно, як за королевою Єлизаветою: для сумок спеціальні підставки принесли, їжу і напої насипали/наливали, страви приносили в біленьких перчатках, щоразу цікавилися, чи все сподобалося. Загалом, якщо підете - не пошкодуєте:) А тепер повернімося до історії) Сидимо вечеряємо, аж раптом бачимо, за сусіднім столиком Потап сидить. Стоп, не про Потапа історія. Отож, коли ми заходили, я не побачила сходинку і спіткнулась. Подумала "та нехай, біль у нозі скоро мине". Угу, уже третій день з перебинтованою ногою сиджу, треба до хірурга сходити, але я впертий баран, тож сподіватимусь, що саме пройде:) Висновок такий - дивіться під ноги, коли ходите)